Щоб (аби́, коли́ б) не зуро́чити! — уживається, коли хтось схвально говорить про кого-, що-небудь, щоб цим вихвалянням не завдати тому шкоди.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
зурочити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
вректи — зурочити [XII] … Толковый украинский словарь
урічливий — (врі/чливий), а, е, заст. 1) Здатний зурочити. Урічливі очі. 2) Якого можна зурочити … Український тлумачний словник
зурочений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зурочити … Український тлумачний словник
зурочення — я, с., етн. Дія та її результат за знач. зурочити … Український тлумачний словник
зурочувати — див. зурочити … Український тлумачний словник
неврікливий — а, е. Якого не можна зурочити … Український тлумачний словник
око — I а, с. (мн. о/чі, рідко ві/чі, оче/й – перев. з прийм. у). 1) Орган зору у людини, всіх хребетних та деяких безхребетних тварин. || Те саме, що погляд. •• Редуко/ване о/ко спрощена фізична модель ока, яка являє собою оптичну систему, що має… … Український тлумачний словник
позурочувати — ую, уєш, док., перех. Зурочити всіх чи багатьох … Український тлумачний словник
пристрітник — а, ч. Людина, здатна зурочити когось поглядом … Український тлумачний словник
